Географічна карта - Карачі (Karāchi District)

Карачі (کراچی, Karachi, راچي) — портове місто на півдні Пакистану, найбільше місто країни і одне з найбільших міст світу, столиця провінції Сінд. З населенням від 12 млн до 18 млн. людей, Карачі є одним з найбільших міст світу за чисельністю населення та 4-ю найбільшою агломерацією у світі. Це головний фінансовий, банківський, промисловий і торговий центр Пакистану. Тут розташовані найбільші корпорації країни, морське судноплавство, текстильна і автомобільна промисловість, індустрії розваг, мистецтва, моди та реклами, видавнича діяльність, розробка програмного забезпечення та медичні дослідження. Місто є великим центром вищої освіти в Південній Азії і в ісламському світі.

Карачі був першою столицею незалежної держави Пакистан (до перенесення столиці в Равалпінді в 1958 році). Порти Карачі та Касим — одні з найбільших і найжвавіших портів на Індійському океані.

Після здобуття незалежності Пакистаном, населення міста різко зросло, оскільки сотні тисяч урду-мовних мігрантів з Індії, Східного Пакистану та інших частин Південної Азії переселилися в Карачі.

Площа міста становить 3 527 км², що майже в чотири рази більше, ніж площа Гонконгу. Місцеві жителі називають Карачі — «Місто Вогнів» (روشنیوں کا شہر), «Наречена міст» (عروس البلاد) і «Місто Каїда» (شہر قائد), оскільки тут народився і був похований Мухаммед Алі Джинна, відомий в Пакистані під почесним прізвиськом Каїд-е-Азам, (Qaid-e-Azam, Великий вождь), засновник Пакистану, який зробив місто столицею проголошеної держави.

На початку 18 століття Карачі був маленьким рибальським селом. Завдяки вдалому місцю розташування і природному захисту від мусонів, в 1795 році в селі було зведено укріплений форт Сіндхі. У 1839 році Карачі був захоплений британцями і цей факт зіграв переломну роль в історії села. Карачі став одним з головних морських портів британців на Аравійському морі, тут були розташовані великі військові частини імперії. Таким чином, село перетворилося на велике місто, з розвинутою на той час інфраструктурою.

У 1843 році, між Карачі і Мултаном стали плавати пароплави (близько 500 км по річці Інд). У 1854 році на місці старого порту, британці збудували сучасний. У 1861 році була прокладена залізниця з Карачі в Котре. У 1864 році було встановлено прямий телеграфний зв'язок з Лондоном. З відкриттям Суецького каналу в 1869 році, роль Карачі в регіоні виросла і місто стало повноцінним морським портом. На 1873 рік, місто стало ефективною і добре керованою гаванню. Після того як Пенджаб став житницею Індії в 1890-х роках, роль Карачі ще більше зросла і він став головним морським портом регіону.

Після Першої світової війни, у місті почала розвиватися сфера послуг і промисловість. До 1924 року в Карачі був побудований аеродром, а в 1936 році місто стало столицею провінції Сінд.

Зі створенням Пакистану в 1947 році, Карачі став не тільки столицею і головним морським портом молодої держави, а й центром промисловості, бізнесу і торгівлі країни. Хоча Равалпінді був обраний тимчасовою столицею в 1958 році, до того як всі урядові установи переїхали в Ісламабад до 1969 року, Карачі зберігав свій статус бізнес-столиці і промислового центру Пакистану. У наступному десятилітті, завдяки розвиненій інфраструктурі і промисловості, у місто хлинула величезна кількість іммігрантів з сільської місцевості та емігрантів з інших країн, що майже в два рази збільшило розмір міста і сприяло великому зростанню чисельності населення. Оскільки інфраструктура міста вже була перевантажена, то одна третина з цих, новоприбулих емігрантів, була змушені оселитися в міських нетрях відомих як Katchi Abadis. У нетрях, як правило, немає електрики, водопроводу і каналізації. У 21 столітті перенаселеність стала найбільшою проблемою Карачі.

В останній чверті 20-го століття потік емігрантів приніс з собою в місто величезну хвилю насильства. Злочинність у Карачі різко зросла, почалися сутички на етнічному ґрунті між корінним народом міста (Сіндхі) і недавніми іммігрантами з Індії (мухаджирами). Також різко зросла кількість тяжких злочинів, таких як розбій, вбивства та інші. У 1992 році (коли ситуація з криміналом у Карачі стала виходити з-під контролю), уряд Пакистану ввів війська до міста, але ця військова кампанія так і не принесла очікуваних результатів. Місто, як і раніше, одне з найбільш криміногенних в регіоні.